Сайт учителя української мови та літератури Гончаренко

Вишиванка моя, вишиванка (виховний захід)

admin — Sat, 15 Nov 2014 15:10:10 GMT

Вишиванка моя, вишиванка

Виховний захід для учнів 7 класу

Мета: поглибити знання учнів і батьків про значення сорочки в житті українського народу, ознайомити з символікою української вишивки, сприяти розвитку пізнавальних інтересів учнів, виховувати шанобливе ставлення до національних традицій, пошану до свого народу, викликати душевну потребу берегти вишивку як сімейний скарб, бажання вишивати сорочку.

Обладнання: презентація, відеоматеріали, вишиванки, пісня «Мамина сорочка», макети сорочки по кількості дітей

Перебіг заходу

Ведуча 1.У всіх народів світу існує повір’я, що той, хто забув звичаї своїх батьків , буде покараний Богом і людьми. Він блукає по світу, як блудний син, і ніде не може знайти собі притулку, бо зрадив свій народ.

Ведуча 2. У глибину віків сягає мистецтво прикрашання одягу та різних виробів домашнього вжитку вишивкою – візерунками, вишитими на тканині.

Ведуча 1. Споконвіку українці свято шанували одяг, а особливо вишиту сорочку. Наші пращури вірили, що вона захищає людину не лише від негоди, а й від ворожих стріл. Вважалося, що сорочка , яка прилягає до тіла, є провідником прихованої у людини магічної сили, і водночас – це й оберіг.

Ведуча 2. Не один рік мати шила сорочку, не два. Мала сорочка вберегти дитину від меча гострого, від стріли ворожої. Тому обирала мати найміцніші волокна – конопляні. Пряла місячними ночами, тому нитки були срібними, блискучими. Полотно з таких ниток було легке, але міцне.

Проводжала сина у дорогу

І молилась щиросердно Богу.

І казала: «Де б не був, синочку,

Бережи матусину сорочку».

Гаптувала в пору злив і грому,

Щоб здоровим повернувсь додому.

Вишивала, укладала чари,

Щоб в полон не брали яничари.

Малювала галки і зозулі,

Щоб летіли мимо вражі кулі.

Вишивала день і ніч по краплі,

Лиш би тіло не рубали шаблі.

Дарувала сонця щедрі зблиски,

Щоб покласти внука до колиски.

Щоб вернувсь до рідного порога –

Вишивала і просила Бога:

«Отче Боже і святая Мати,

Хай синочок вернеться до хати!»

Через роки син прийшов додому,

Наче сонце вишиття на ньому.

Поклонивсь, припавши на коліна,

Та й промовив тихо:«Мамо рідна!

Не оця б з молитвами сорочка, -

Не було б ні внука, ні синочка!!!»

Учень 1. На виготовлення сорочки йшло дуже багато часу. Поле орали, волочили, сіяли льон, підживлювали попелом, тоді пололи. Милувалися синім килимом, як зацвіте льон.

Молотили, насіння млинкували, а солому стелили, аби вилежувалася на серпневих росах, або вимочували в річці, у ставках, у копанках. Збирали, просушували, тіпали. Чесали волокно, витрясали. Довгими зимовими вечорами пряли жінки клоччя.

Перед тим, як нести до ткача, нитки намотували на сівалку. Ціле літо білили полотно на сонці, потім кроїли і шили з полотна сорочку.

Учень 2. Коли сорочка була вже пошита, її магічну силу мала примножити вишивка. Найулюбленішим у давнину був червоний колір, що сам собою вважався оберегом. Вишивкою особливо рясно прикрашали рукава, комір, поділ сорочки, бо вважалося, що саме ті місця, де закінчується тканина, найменше захищені від злих сил. Від них і оберігали людину символічні візерунки.

Учень 3. Раніше не було пологових будинків, дитя, що народжувалося, баби-повитухи частенько приймали на материну чи батькову сорочку, на материну запаску, батькові штани, а деколи і кожух. Можливо, такий звичай був першим актом призвичаєння немовляти до того середовища, де мала жити людина, традиції якої мала успадкувати.

Першим одягом дитини була сорочка, яку обов’язково коло пазушки вишивали синім шовком: кілька хрестиків на чисте, щасливе життя, присвячене Богу. Перша сорочка, яку мати вишивала дитині, зберігалася аж до появи онука, якому теж вишивали сорочечку подібним узором.

Учитель Сьогодні до нас завітала людина, яка попри свій молодий, вік вирішила присвятити своє життя вишивці. Вона розповість нам про своє захоплення.

(виступ Максимченко Олени Михайлівни).

Учень 4. Невтомні руки матері і бабусі вишивали барвисті сорочки для доні й сина, вплітаючи в чудові візерунки свої найкращі побажання – здоров’я, щастя, злагоди.

Відомий український поет Андрій Малишко згадував, як перед демобілізацією відвідав свою матір, що , збиравши сина у дорогу, мовила:

« Андрію, одягни білу сорочку» . «Може тому,- згадував Малишко, - що мама подарувала мені вишиванку, я залишився живим».

Цю сорочку мені вишивала

Материнська ласкава рука,

Що квіти на ній розсипала,

Мов по лузі весна гомінка.

Від’їздив я. В останній хвилині

Мати шепче крізь сльози: «Прощай,

Пам’ятай, що родивсь на Вкраїні,

Де б не був ти, про це пам’ятай!

Не соромся хоч мови своєї, ти повинен гордитися цим…

А сорочки простої тієї

Не заміниш і шовком тонким,

Бо це мати тобі вишиває…»

І , здається, тепло її рук

Все в дорозі мене зігріває,

І я чую коліс перестук.

Я тепло рідних рук відчував.

Учень 5. Раніше сорочки дарували особливо близьким людям. Існував звичай дарувати вишивану сорочку коханому, нареченому, свекру, свекрусі. Готуючись до заміжжя, кожна дівчина повинна була мати багато різних вишиванок. Більш заможні дівчата готували собі по 50 – 80 , а іноді й понад 100 сорочок із тонкого полотна: для буденної роботи, на свята, на весілля, навіть на смерть, тобто для потреб усього життя.

Учитель. Нині сорочка теж набуває популярності, а особливо у молодого покоління.

(відеоролик)

Серед учнів нашої школи є також прихильники вишиванок. До нас завітав учень 7 – В класу Губар Юрій, який розповість про традиції своєї родини носити і зберігати як оберіг вишиванку.

А тепер переглянемо, що знають учні нашої школи про вишиванки

( інтерв’ю, відзняте учнями класу)

Не тільки у нашій школі діти так добре знають, що таке вишиванки. На Вінниччині учні однієї з шкіл носять вишиванки постійно. Для них це шкільна форма.(показ відео)

Можливо, колись і у нашій школі підтримуватиметься традиція носити вишиванки щодня, і кожен, хто її носитиме буде цим пишатися.

Деякі учні знайшли матеріал про те, що вишиванки стають не тільки сучасним одягом, а й модним.

Учень. Велика співачка сучасності Мадонна нещодавно замовила у відомих модельєрів України сорочку-вишиванку, і навіть влаштувала змагання. Сорочку переможця вона придбала для себе. ( відео)

Ми пропонуємо вам самим створити сорочку для Мадонни, а переможця нехай обере журі (роздаємо макети сорочок).

Учень. А минулого року, коли весь світ спостерігав за чемпіонатом світу з футболу, що проходив в Україні та Польщі, під час «Євро 2012», вишиванка стала символом чемпіонату і була поширеним одягом серед футболістів та вболівальників. (відео)

Учитель. Дійсно, сорочки-вишиванки є для українців національним одягом, оберегом, традицією. Тому ми повинні дбати про те, щоб популяризувати її серед українців та інших мешканців нашої планети.

Звучить пісня у виконанні Лютої Олександри «Мамина сорочка»

Свято відкриття шкільного Музею письменників Сумщини

admin — Sat, 15 Nov 2014 15:08:02 GMT

Свято відкриття шкільного музею письменників Сумщини

Мета: залучати дітей до вивчення культури українського народу, утверджувати українську духовність, виховувати повагу до свого народу, любов до рідного краю.

Програма свята: 1. Відкриття музею письменників Сумщини.

2. Огляд експонатів.

3. Екскурсія на тему «Створення організації Спілки письменників Сумщини»

Перебіг свята

Ведуча. Дорогі гості! Сьогодні незвичайна подія у житті нашої школи - відкриття музею письменників Сумщини.

Створенню цього музею передувала кропітка робота учителів та учнів нашої школи, яка здавна має традицію вшановувати імена видатних українців та досліджувати їх діяльність. У цьому напрямку працюють не тільки вчителі школи, адміністрація, а й ми – учні. Адже розуміння історії свого краю, подвигів тих, хто живе поряд з нами, вшанування традицій, збереження літературних надбань - це, на нашу думку, і є необхідністю для підростаючої молоді. Тому нам цікаво знаходити й досліджувати матеріали, які показують надзвичайний патріотизм українців. Оскільки у нашій школі розпочинає роботу Музей письменників Сумщини, то нашою метою стало дослідити, як відомі у наш час люди виконували свій обов’язок перед Батьківщиною, тоді, коли вони були ще дуже молоді, як вплинула війна на творчість письменників – сучасників, як у своїх творах вони зображали героїзм, патріотизм, мужність співвітчизників.

Ведучий.

Створюючи Музей письменників Сумщини ми звернули увагу на такі напрямки:

Вивчення та дослідження славетних людей краю
Пошук та аналіз художніх творів, друкованих матеріалів про цих людей.
Зв'язок відомих осіб з подіями , що відбувалися на території Сумщини під час ВВВ.
Організація зустрічей з відомими сучасниками – земляками.
Залучення молоді до пошукової роботи з виявлення відомих імен на Сумщині.
Інформування громадськості про досягнення та відкриття видатних імен українців.
Агітація патріотизму, мужності та почуття вдячності тим, хто прославляє рідний край.
Волонтерська робота (допомога одиноким славетним людям Сумщини) тощо

Ведуча. Метою пошукового загону є залучення учнівської молоді до вивчення історії рідного краю, архівних матеріалів з історії Сумщини, розширення кругозору учнів щодо постатей, які відіграють значну роль у розвитку держави, виховання патріотизму, вивчення життєвого та творчого шляху письменників Сумської організації Національної Спілки письменників шляхом збору матеріалів

З січня 2012 та протягом 2012 - 2013 н.р. реалізовувалась поетапна робота волонтерського загону:

1. Пошукові дії щодо збору архівних матеріалів про письменників Сумщини

2. Організація зустрічей волонтерського загону 7 – А класу П’янковим Володимиром Олександровичем для учнів 4 – Г класу, Столбіним Олексієм Петровичем для учнів 7-х, 8-х класів

3. Створення відеозаписів, інтерв’ю зустрічей з письменниками за такими розділами:

- Автобіографія

- Фронтові подвиги

- Творчі кроки

- Настанови молодому поколінню

4. Проведення літературних діалогів між письменниками Сумщини та учнями 7-х класів

5. Збір матеріалів та фотоматеріалів для оформлення стендів музею

6. Проведення екскурсій для 1-х класів за стендовими матеріалами

7. Створення літопису про видатних фронтовиків - письменників Сумщини

Ведучий.

Ви побачите перші кроки творчого пошуку наших дітей, перший доторк до невичерпної скарбниці культури нашого народу.

Нехай же добрі зерна дадуть у майбутньому рясні сходи!

Ведуча.

Слово надається начальнику управління освіти Данильченко Антоніні Миколаївні.

Ведучий.

Сумщина багата на літературні традиції, на талановитих митців. Серед них: Пантелеймон Куліш, Яків Щоголів, Павло Грабовський, Олександр Олесь, Микола Хвильовий, Іван Багряний, Пилип Капельгородський, Остап Вишня, Микола Лукаш і багато інших. Чимало відомостей є про перебування на території Сумщини А.П.Чехова, Т.Г.Шевченка, Марко Вовчок - цих неперевершених письменників.

Сьогодні в гості до нас завітали сучасні письменники Сумщини, люди, яким не байдужа літературна доля нашого краю. Усі ми чекали тієї миті, коли у Сумах з’явиться осередок, де молодь могла б більше дізнатися про видатних людей краю, про літераторів, чиї імена були б уписані у національну спадщину. І сьогодні ми маємо можливість у нашій «п’ятнашці» реалізувати свої задуми.

Ведуча.

Слово надається Голові спілки письменників Сумщини Вертілю Олександру Васильовичу (Представнику спілки письменників Сумщини).

Ведучий. А тепер просимо вас відвідати екскурсію, що підготувала пошукова група учнів 7 класу нашої школи «Історія створення літературної організації Національна спілка письменників Сумщини».

Екскурсовод 1. (перегляд стенду, показ папок)

Сумщина має унікальні літературні традиції. Вони починаються ще від «Слова о полку Ігоревім». Бо цей шедевр світової літератури виник саме на нашій землі. З того часу він постійно надихав письменників нашого краю, що здавна був щедрим на літературні таланти. Це і Платон Воронько, Леонід Новиченко, Павло Ключина, Панас Кочура, Пилип Рудь, Леонід Смілянский, Олександр Соколовський, Дмитро Білоус, Олекса Ющенко, Михайло Шевченко, Анатолій Давидов, Олександр Шугай, Іван Власенко, Володимир Мордань, Володимир Затуливітер, Василь Довжик. І це далеко не повний список літературних геніїв Сумщини.

Більшість літераторів свого часу було безпідставно репресовано. А молодше покоління намагалося виїхати до культурних центрів України – Київа та Харкова, щоб бути поближче до видавництв.

Був період, коли Сумщина нараховувала майже півтора мільйона населення, а жили та творили лише один-два письменника. Тому Сумщину вважали глухим краєм.

Екскурсовод 2. (показ стендів)

Тільки у 1985 році в області було створено свою письменницьку організацію. Вийшла вона із обласного літературного об’єднання, яким у свій час керував Павло Ключина, потім Іван Тарасенко, Олексій Столбін. Одночасно при молодіжній газеті "Красный луч" існувала літературна студія "Зажинок", якою довго керував професор Сумського педінституту, литературознавець П. П. Охрименко. Вони й заклали фундамент своєї письменницької організації. Спочатку Сумска письменницька організація об’єднала вісім осіб: Є. Васильченко, А. Гризун, О. Маландій, Ю. Назаренко, П. Охрименко, О. Столбін, Л. Стрельник, В. Чубур. Але поступово організація росла кількісно, а головне - якісно. Пізніше до неї прийняли А. Кустенка (1988),

М. Данька (1989), М. Гриценка (1993), О. Вертіля (1992), Г. Єлишевича (1994), Б. Ткаченка (1994), І. Корнющенка (1995), Ю. Царика (1995).

Але організація відчула і деякі втрати. Виїхали з області О. Маландій и

Л. Стрельник. Назавжди покинули цей світ М. Данько, А. Кустенко,

П. Охрименко. Але і після смерті вони залишаються з нами, бо пам'ять про них жива, їх книги читають.

Екскурсовод 3. (звернення до стендів)

Значний період очолював спілку письменників Сумщини Олексій Петрович Столбін. Український письменник, прозаїк, член Національної спілки письменників України (НСПУ) Олексій Петрович Столбін народився 3 листопада 1922 в с. Тьоткіне Глушківського району Курської області. Закінчив Глухівський учительський та Сумський педагогічний інститути. Учасник війни, нагороджений орденами та медалями. Багато років очолював Сумську організацію НСПУ. Лауреат премій імені Миколи Трублаїні та імені Миколи Хвильового.

За словами митця, він прожив два життя: одне – педагогічне, а друге – письменницьке. Серед найвідоміших книг Олексія Столбіна варто назвати: «Давайте дружить», «Школа романтиків», «Вожата з Берізок», «Терористка», «Хмари над Журавкою», «Через терни», «На зламі тисячоліть», «Листопад», деякі з них вивчаються в школах на уроках літератури рідного краю. (показ творів письменника)

Екскурсовод 4. (звернення до стендів)

Нині очолює Спілку письменників Сумщини Олександр Васильович Вертіль. Член Національної спілки письменників України з червня 1992 року, голова Сумської організації НСПУ з вересня 2003-го, член Президії НСПУ. Народився він у с. Жовтневе (Білопільського р-ну) в родині селян Василя Семеновича Вертіля та Віри Трохимівни Вертіль. Дитинство проходило в хуторі Гринівка Недригайлівського р-ну. До школи пішов у 1965 р. У січні 1974 р. в районній газеті «Радянська правда» (м. Білопілля) Олександр Вертіль, як він говорить, «Вперше побачив своє прізвище», надрукували статтю «Подорож до братньої республіки», навчався тоді у 9-му класі. Надалі постійно друкувався у «Радянській правді» і молодіжній газеті «Червоний промінь».

Закінчивши у 1975-му школу планував поступити на факультет журналістики до Київського університету імені Т.Шевченка. Однак матеріальна скрута батьків стала на заваді цих планів. Бо у той час у Воронезькому технологічному інституті навчався старший брат Володимир і батьки не мали можливості допомагати двом студентам одночасно. Олександр вступає до Сумського педагогічного інституту. Через два роки, коли брат закінчив свій навчальний заклад і почав самостійне життя, Олександр перейшов на навчання до омріяного Київського університету.

Екскурсовод 5.

Навчаючись у Києві, ходив на заняття студії ім. М. Рильського. Тоді студійцями були Оксана Забужко, Василь Герасим'юк, Василь Бондар, Василь Осадчий, Михайло Василенко та чимало інших. Тоді ж познайомився з Миколою Вінграновським, Миколою Лукашем, Володимиром Яворівським, Віктором Тереном, іншими відомими письменниками. Ці знайомства зумовили майбутнє Олександра, він вирішує пов'язати життя з літературою.

Офіційно дебютував наприкінці 70-их в альманасі «Вітрила −79» (київське видавництво «Молодь»). У листопаді того ж року в газеті «Київський університет» дали велику добірку. Невдовзі надрукувався у квартальнику «Поезія — 80» (в-во «Радянський письменник»), журналах «Дніпро» і «Ранок». На початку 80-х готував першу книжку, але з'явилася вона лише в 1990—1991 р, навіть дві — «Троянди на пероні» («Молодь») і «Ювілей літа» (Харків, «Прапор»). Свого часу (у 80-х) на заваді ставала повна відсутність ідейних творів про Комуністичну партію, Володимира Леніна, комсомол.

У творчому активі Олександра Вертіля книги поезій: (показ книжок письменника)

«Троянди на пероні»

«Ювілей літа»

«Слобожанська сіль»
«Паморозь»

«Без назви»

«На просторі часу»

«Світило Бурлюка зійшло…» (2009, в-во Української академії банківської справи НБУ, переклади поезій основоположника футуризму Давида Бурлюка з російської на українську).

Лауреат трьох літературних премій — імені Пилипа Рудя, імені Олександра Олеся, імені Василя Мисика. Вірші перекладалися російською, білоруською, болгарською, італійською мовами.

Екскурсовод 6.

Тиха моя батьківщина,
Вічний спориш у дворі.
Червоноуста шипшина,
Лавочка біля воріт.

Двері розчинені навстіж,
Джміль у нагідку гуде.
Посудом брязкає мати,
Батько з водою іде.

З дому приїхав додому,
Вдома, а мов у гостях.
Бавиться вітром солома,
Виструнчивсь гордо будяк.

Полудень дихає спечно,
Кров приливає до щік.
Думаю так недоречно
Про неподільність душі.

Ведуча.

Які тільки яскраві визначення не дають музеям: і «пам'ятна книга людства», і «храм муз», і «місток між минулим і майбутнім», і … І всі вони по-своєму правильні, особливо щодо оцінки музейних скарбів – дійсних скарбниць історико-культурних цінностей, підмурку, без якого музей не існує.

Ведучий.

Сподіваємося, що наш музей набуде популярності серед учнівської молоді, адже саме з метою патріотичного виховання молоді на літературних доробках письменників краю наш директор Замятіна Раїса Веніамінівна вирішила започаткувати цю невичерпну скарбницю художнього слова – Музей письменників Сумщини. Просимо до слова директора КУ ЗОШ №15 Замятіну Раїсу Веніамінівну.

(Розрізаємо червону стрічку)

Ведуча.

Надаємо слово нашим письменникам, що, сподіваємося, тепер часто будуть гостями у стінах нашої школи, нашого Музею письменників Сумщини.

Просимо до слова Григорія Єлишевича, Людмилу Ромен, Олексія Петровича Столбіна, Володимира Олександровича П’янкова…

Ведучий.

Дякуємо, що завітали на відкриття Музею письменників Сумщини. Просимо Вас залишити рядки у Книзі нашого Музею на згадку учням нашої школи. До зустрічі.